Codein Purple Drank Гагарин

Ну, чуваки, слышали уже наверное про эту новую закладку, которую недавно разводил на хороводе. Я расскажу вам свою историю, как она изменила мою жизнь. Честно говоря, до этого я даже не знал, что такое наркота, ни разу не пробовал ничего подобного. Хотя, конечно, шмаль и иксы слышал на слуху, но думал, что это не моё. В общем, была у меня работа, где каждый день напрягался как суслик, не знаешь, где кого сгоняют. Вот я и думаю, как бы себя послабее чувствовать на работе. И тут ко мне подходит один мой братик по духу, ауф ведь, и предложил мне эту закладку.

«Да братишка, попробуй! - говорит он. - У меня самого все дела теперь идут легче, а народ на работе кто-то даже подвинулся. Не хочешь чутка расслабиться?»

Я подумал, да забей, что терять-то? Взял пару закладок и вступил на этот хмуровой путь. Начало было немного стремным, эйфория приходила быстро, но проходила так же быстро. Но мне не понравилось, что я начал зависеть от этой хрени. Если пропустить пару дней, то уже тянет так, что аж самому неудобно. Авось я подумал, а не попробовать ли мне пасхалку, чтоб снять это напряжение. Тут ведь все только начинается, думаю я. Вот я и купил себе конопляный косяк, чтоб свести счеты с этой постоянной дурью. Ауф, думаю, теперь будет гораздо гладче, а че мне не попробовать-то? Вечером, когда все успокоились, я пошел себе в тихое место, завернул этот шмаль в бумажку и начал его гореть. Первый залёт меня прямо в космос унёс. Лежу я так, думаю, а как было бы круто иметь всегда такой чилл на работе, вся эта напряженка стала смешной. «Ох, а ну это да, - сказал я себе, - так ведь можно было жить!» Теперь косячки и закладки стали моими верными спутниками. Я уже не парюсь этими ежедневными делами, мне уже пофигу, кто меня сгоняет, а кто нет. Я свободен, я покоряю мир! Эта новая жизнь принесла мне необыкновенное удовольствие и беззаботность. Все мои проблемы растворились, как таблетки в стакане воды. Я живу каждый день, как последний, потому что мне нечего бояться. Работа, друзья, семья - все это стало только фоном в моей новой реальности, где я управляю своей судьбой. «Вы что все там на работе такие смешные?» - спросите вы меня, а я отвечу вам, что это не смешно! Это круто! Это лайфстайл! А кто не понимает - значит, просто не дружит с чем-то настоящим. «Так не судите, если не пробовали», - говорю я вам. Но, конечно же, есть и свои проблемы. Я не особо замечал, как это постепенно стало одной из моих самых главных забот. Деньги, деньги, деньги - они уходят на наркоту, как вода в засушливой степи. Но я уже не могу остановиться. Мне нужно больше и больше, чтобы поддерживать этот эйфорический уровень. Просто это уже - моя жизнь, и я не вижу другого пути. Если честно, я даже не понимаю, как это все произошло. Как я так шустро попал в эту секту наркоманов? Что со мной стало, что я не узнаю себя в зеркале, словно это стало костюмом, который я надел на себя? Теперь моя жизнь - это просто неконтролируемый поток закладок и иксов. Все остальное уже не имеет значения. Я превратился в пустую оболочку, которая живет только для своей следующей дозы. Но, я все равно несу свою жертву. Я знаю, что однажды я упаду, ослаблю свой хват. Я просто не знаю, когда это случится. И пока я возможно могу говорить об этом как о чем-то крутом, но я знаю, что в глубине души мне страшно.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!